Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 294 комбінованого типу" Криворізької міської ради








Сторінка методиста

 

 

    

Тетяна Сергіївна Бершацька,

вихователь-методист ККДНЗ № 294

 

Лише праця в усій її багатогранності, спрямована на пізнання, освоєння світу,на самовираження, самоутвердження особистості у творчості, лише насичення вільного часу працею, яка збагачує духовне життя, може дати людині щастя!

Василь Сухомлинський

 

ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ПОЧИНАЄТЬСЯ В РОДИНІ!

 

Трудове виховання дитини починається в родині. Удома і на вулиці люди, які оточують дитину, зайняті різноманітною працею.

  Об’єктом наслідування для дошкільника є конкретні трудові дії близьких їй людей. Дитина добре сприймає загальну трудову атмосферу сім’ї. близькі їй дорослі люди беруться до справи охоче, працюють радісно і весело, що вабить дитину, вона прагне взяти участь у цій справі.

  Однією із важливих проблем підготовки дітей до шкільного навчання є виховання у них готовності до праці. Адже успішність навчання багато в чому залежатиме від того, наскільки дитина приучена трудитися, наскільки виховані в неї особистісні якості, необхідні для того, щоб упоратися з навчальними завданнями.

  До  праці дитину слід залучати якомога раніше, тому що працелюбність народжується насамперед у спільній з дорослими праці, є важливим засобом формування у дитини поняття «я повинен», поваги до справ старших, відповідальності перед ними, піклування про них. Дитині слід нагадувати, що виконуючи доручення старших, вона полегшує їх працю.

  Важливо, щоб дитину з ранніх років навчали,  що вона є рівноправним членом родини, тому у неї, як і у всіх, мають бути свої обов’язки – трудові й моральні. Усе, що дитина може зробити сама, нехай робить сама.

  На жаль, не всі батьки дотримуються цих правил, а поспішають самі зробити те, з чим малюк сам міг би впоратися: поспішають прибрати після нього розкидані речі, поправляють на ньому одяг, узувають, одягають, умивають його, прислужують за столом.

  Правильне ставлення до праці легше сформувати там, де дитина не тільки бачить приклад працелюбності старших, але й сама допомагає їм, має постійні хатні обов’язки, виконує доручення, пов’язані зі спільними трудовими справами родини. У процесі спільної праці малюк набуває необхідних навичок та вмінь, які знадобляться йому в школі та подальшому житті. У нього виробляється психологічна настанова на працю як на життєво необхідну потребу.

  Старший дошкільник повинен уміти займатися не тільки тим, що заманеться, але й тим, що необхідно: доглянути за меншими братом чи сестрою, допомагати мамі чи татові по господарству. Потрібно вчити дитину переключатися з однієї діяльності , що цікавить її, на іншу – обов’язкову. Дитина зайнята цікавою справою, але молодший братик потребує допомоги. Отже, слід допомогти йому. Потрібно накривати на стіл, адже вся родина зібралася, час вечеряти, тому доведеться припинити свої справи і допомогти старшим.

  У таких ситуаціях у дитини формується здатність переключатися від «хочу» до «потрібно». Це початок відповідальності, уміння мобілізуватися для виконання необхідної справи, розуміння своїх обов’язків.

  Праця має приносити дитині радість та задоволення. Залучаючи малюка до праці, необхідно враховувати його настрій, захопленість відповідною справою. Доцільно також принагідно підкреслювати естетичний результат зусиль дитини: «Поглянь, як прикрасили двір посаджені тобою квіти!», «Як повеселішала кімната від твого малюнка, повішеного на стіні!».

  Малюкові потрібно допомогти побачити красу вмілої роботи.

  Старші дошкільники розуміють моральну красу праці. Усвідомити це їм допоможуть фольклорні та літературні твори, де працелюбність завжди пов’язана з красою, а лінощі – з потворністю та злістю (казки «Попелюшка», «Дідова дочка і бабина дочка»).

  Насичуючи працю інтелектуальними компонентами, розвиваючи відчуття її краси, збагачуючи соціальним змістом (працюй не тільки для себе, а й на користь іншим людям, навчайся співпрацювати і піклуватися про спільний результат), дорослі не тільки готують дитину до школи, а й отримують потужний важіль управління становленням її особистості.

 

 

ПРАЦЮЄМО НАД РОЗВИТКОМ ІННОВАЦІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ

 

   Чимало вже було сказано про необхідність та важливість розвитку творчого потенціалу дошкільників, формування в них креативного, нестандартного мислення. Чимало розроблено, створено, винайдено, апробовано… Працюючи над цим завданням кожен творчий педагог намагається знайти серед різномаїття технік, вправ, ігор, технологій те, що зацікавило особисто його, що відповідає рівню його професійної майстерності, бажанню пізнавати нове та підвищувати свій творчій потенціал. Але найголовніше, щоб це припало до душі дітям, не руйнувало їх природності, забезпечувало їх потреби в розвитку.

   Працюючи над розвитком інноваційної особистості дошкільників,  для формування в неї бажання пізнавати нове, готовності за потреби змінюватися, не формувати стереотипів педагогами закладу було апробовано багато засобів. Деякі з них не знайшли відгуків у дітей, деякі не виправдали сподівань. Але одним із ефективних засобів, на думку педагогів нашого закладу, є використання різних видів театру. Тому театралізована діяльність зайняла почесне місце на «педагогічному олімпі» в нашому дошкільному закладі.

   В ДНЗ створений театральний гурток «Грайлива веселка» . Його керівник Солоха І.М. дає дітям змогу взяти участь у виставах лялькового театру, драматизація , театрі великої ляльки, театр рук , створюють музичний супровід до вистав за допомогою покидькового матеріалу та ще багато цікавого.

Не лишилися осторонь і вихователі. Разом з дітьми  вони змогли оживити навіть хустинки,  викликає багато позитивних емоцій вправа  «Зустріч казкових героїв », а якою захопливою є вправи «Скринька казок», «Вгадай настрій героя», «Покажи казку рухами». На особливу увагу заслуговує театр орігамі , адже спочатку діти самі виготовляють з паперу діючих персонажів, а вже потім відбувається вистава. Пізнають діти засобами театру і світ емоцій. Не відстають від вихователів і спеціалісти. Зокрема і вчителі логопеди, і практичний психолог.

     І це тільки частина того, що використовують педагоги в роботі. От так вчаться наші малюки, звісно не без нашої допомоги, діяти творчо, долати межі звичних обмежень, конструктивно, нестандартно мислити, приймати самостійні рішення, висловлювати та відстоювати свою думку. Робота ця, безперечно, цікава, хоча іноді й непроста. Але похвалитися все-таки є чим. Можливо, наш досвід надихне на творчі здобутки і Вас.

Класик сказав: «Весь мир игра, а люди в нем актери… », наша професія  дозволяє нам з вами не просто бути акторами , а ще й при цьому виховувати та розвивати дітей, тож давайте скористаємося цією можливість сповна…