Умови сьогодення ставлять перед особистістю

багато завдань та вимог.

Особливо вимогливим є навколишнє соціальне середовище, адже для успішної життєдіяльності потребується різнобічна сумісність із навколишнім. Варто зазначити, що внаслідок змі­ни суспільних орієнтирів та відносин усталена система вартостей і способу життя людей сьогодні об'єктивно потребує певного переоцінювання й усвідомленого переосмислення. Тому для практичних психологів та педагогів одним із завдань є пошук нових підходів до розв'язання проблеми введення дитини у соціальне середовище, тобто до світу людей.

Соціалізація - набуття дошкільниками соціального досвіду, що здійснюється через діяльність, спрямовану на орієнтування в ситуації, пристосування до навколишнього, перетворення живої і неживої природи, власного «Я»; процес освоєння й реалізації зростаючою людиною соціального змісту; реальний зміст дорослішання дитини, у якому відбувається становлення значущої для індивідуальності суб’єкта активної творчої соціальної дії; історично зумовлений процес входження дитини у світ конкретних соціальних зв’язків і освоєння соціокультурного досвіду, засвоєння нею цінностей, норм поведінки; процес відтворення дитиною цих зв’язків за рахунок її включення в соціальне середовище, активної власної діяльності та спілкування.

На даний час соціалізація дошкільників є актуальне питання, обласний науково-методичний проект 2015-2020рр. звучить, як «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства».

      Під час взаємодії з оточуючими відбувається соціалізація дитини, засвоєння нею відповідної системи цінностей, норм національної та загальнолюдської культури.

Багато педагогів і психологів займались й досі займаються проблемою соціально-морального розвитку дітей дошкільного віку. Це питання досить широко розкрито у працях вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів: А.С.Макаренка, В.А.Сухомлинського, В.Н.Шацької, Є.Фльоріної, А.Богуш, Т.Поніманської, Л.Б.Фесюкової, Гавриш Н., Курінної С., Беха І.Д., Гончарова -Горянської М. В.,  Давидової В. В., Прищепи Т.І, К.Ушинського, Кононко О.Л. та інших. Так психолог і філософ С. Л. Рубінштейн зазначав, що головна справа виховання полягає у тому, щоб безліччю ниток зв'язати людину з життям — так, щоб з усіх боків перед нею поставали завдання, що є для неї значущими, привабливими, які вона вважає своїми, до розв'язання яких вона долучається. Це важливо тому, що головне джерело всіх моральних негараздів, усіх відхилень у поведінці — це та душевна порожнеча, яка утворюється в людей, коли вони стають байдужими до навколишнього життя, залишаються у ньому сторонніми спостерігачами.

       У міру розвитку психічних функцій, накопичення соціального досвіду, розвитку емоційно-мотиваційної сфери моральні настано­ви втрачають свій зміст на рівні зовнішньо навіяних законів і пере­ходять на якісно інший рівень. Вимоги дорослого використовува­ти моральні закони в реальному житті змушують дитину зважати у своїй поведінці на них, тому дитина починає поки що не усвідомлено аналізувати ситуації використання моральних законів у своє­му досвіді та в житті оточуючих. Із універсальних і узагальнених, не особистісних, моральні норми стають відносними і конкретними. У дитини формується внутріш­ня моральна позиція. Найуразливішою нормою моральної поведін­ки під час її усвідомлення і прийняття індивідом є норма милосер­дя — норма співпереживання, жалю і надання допомоги в її просто­му вияві — взаємодопомоги. Дослідження співпереживання радості та допоміжної поведінки дошкільників чітко відображають початок формування цієї норми вже у віці 2-х років, тоді як норма чесності, правдивої поведінки починає формуватися значно пізніше.

Старший дошкільний вік є тим періодом, коли вперше достатньо яскраво відображаються основні тенденції морального розвитку. Про­цес засвоєння моральної норми складається з 2-х етапів. Спочатку мо­ральна норма є формою «просоціальної» поведінки як наслідування по­ведінки дорослого, що орієнтоване на виконання вимог суспільства, під впливом авторитету і контролю дорослого, а потім відбувається формування моральної поведінки, як поведінки, що орієнтована на іншу лю­дину, її цінність і значущість, на основі актуальної орієнтації та прак­тики співпраці, спільної діяльності з оцінюванням.

Соціалізація - це засвоєння людиною моралі, моральних норм та цінностей, а також правил поведінки в суспільстві, яке його оточує. Здійснюється соціалізація, головним чином, через спілкування, а оскільки перша людина, з ким дитина починається спілкуватися і відчувати в ньому потреба - це мама (або людина, яка її замінює), то сім'я виступає першим і головним «інститутом соціалізації». 

Соціалізація дітей дошкільного віку - процес тривалий і багатоплановий. Це важливий крок на шляху входження у зовнішній світ - неоднозначний і незнайомий. У залежності від успішності адаптаційного процесу дитина поступово приймає на себе яку-небудь роль у суспільстві, вчиться вести себе у відповідності з вимогами соціуму, постійно намацуючи хиткий баланс між ними і власними потребами. Ці особливості у педагогіці називають факторами соціалізації. 

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 

          Шляхи та засоби соціалізації особистості дошкільника безпосередньо залежать від вікового етапу розвитку і визначаються типом провідної діяльності. В залежності від віку головним в особистісному розвитку дитини виступає наступне: 

- для дітей до року найважливіше - спілкування всередині сім'ї. Саме через призму сімейних відносин і цінностей їм сприймається і засвоюється базова інформація про зовнішній світ, формуються шаблони поведінки;

- після року і приблизно до 3 років у дітей з'являється потреба в спілкуванні в дитячому колективі. Саме тому важливо створити умови для можливості повноцінних міжособистісних комунікацій - тобто водити дитину в групи раннього розвитку, на дитячі майданчики, в сад . Там діти вчаться спілкуватися з собі подібними, вчать один одного простим норм співжиття у суспільстві, наприклад, того, що потрібно дружити , ділитися, співпереживати;

- від 3 до 6 років головним засобом пізнання світу для дитини стає власна мова: він вчиться ставити запитання, будувати діалог, аналізувати знання, отримані вербальним шляхом.

Важливо пам'ятати, що на кожному віковому етапі соціалізація дошкільника відбувається, головним чином, через гру. Саме тому постійно розробляються нові й удосконалюються вже існуючі методики розвитку, спрямовані на те, щоб подати інформацію в простій, доступній, ігровій формі - тобто тієї, яка буде цікава.

         Соціалізація дітей дошкільного віку, як правило, відбувається в дитячому саду. І навіть якщо у батьків є можливість сидіти з малюком до школи вдома, краще відмовитися від цього, адже чим раніше у дитини з'явиться нове коло спілкування, тим вірогідніше він досягне успіху в житті і у нього буде більше шансів для самореалізації. Не менш важлива і соціалізація дитини в сім'ї, але, слід пам'ятати, що у колі батьків і родичів малюк грає одну і ту ж роль, а в колективі у нього є можливість приміряти на себе нові. 

ІГРИ ЩО СПРИЯЮТЬ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ 

Гра-вітання «Веселі звірятка».

Мета: створювати психоемоційний комфорт.

Дітям пропонується привітатись, як «веселі котики» — торка­ючись плечима одне одного та говорячи: «Мур-мур-мур», потім, як «веселі песики» — торкаючись ступнями та говорячи: «Гав-гав-гав», як «веселі ведмедики» — торкаючись спинами, тручись одне об од­ного (діти об'єднані у  пари).

Гра «Подаруй подарунок другові».

Мета: виховувати доброзичливість.

Діти передають одне одному м'ячик і називають подарунки, які вони хотіли б подарувати одне одному.

Гра «Опиши друга».

Мета: виховувати доброзичливість, уважність одне до одного.

Діти об'єднуються у пари, уважно розглядають одне одного, по­тім розвертаються та спинами торкаються одне одного. Психолог за­питує у дітей-партнерів про зовнішній вигляд, колір очей, волосся, одягу. Опис порівнюється з оригіналом і робиться висновок про те, наскільки діти уважні одне до одного.

Психологічний етюд «Відвідування хворого друга».

Мета: виховувати доброзичливість, емпатію.

Одна дитина грає роль «хворого» друга. Решта дітей прийшли його провідати, принесли з собою гостинці, вкривають хворого ков­дрою, наливають теплого чаю, жаліють його, поглядають на нього зі співчуттям, лагідно посміхаються. Психолог наголошує на тому, що коли люди піклуються одне про одного, тоді хворим легше пере­бороти хворобу, знайти в собі сили швидше одужати.

Вивчення прислів'я:

Психолог пропонує дітям вивчити народне прислів'я:

«Вірний друг — то найбільший скарб».

Якщо діти не розуміють значення слів, потрібно їм розповісти про них («вірний» — ніколи не зрадить, прийде на допомогу, «скарб» — багатство, подарунок).

Гра «Поклич лагідно».

Мета: виховувати доброзичливість до інших.

Діти стоять у колі. Одна дитина стоїть у центрі кола. Вона почи­нає кликати іншу дитину, лагідно називаючи її ім'я та кидаючи їй декілька разів м'яч. Потім перша дитина запитує: «Я гралась з то­бою, а з ким хочеш гратись ти?» І так по черзі.

Гра «Зобразіть предмет».

Мета: закріплювати знання та вміння користуватися мімікою та жестами..

Кожна дитина отримує предметну картинку, яку вона повинна без слів, за допомогою міміки та жестів показати решті дітей, а ті, у свою чергу, повинні її відгадати та назвати.

Гра «Склади картинку».

Мета: виховувати доброзичливість.

Діти об'єднуються у пари. Кожна пара повинна скласти картин­ку з частинок (пазлів). Діти повинні працювати злагоджено, ввічли­во звертатись одне до одного.

Гра «Невербальна казка».

Мета: розвивати невербальне спілкування.

Діти не вербально показують казку «Ріпка» («Колобок»), зазда­легідь домовившись про роль кожного.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Створюємо соціально-комунікативні центри для дітей,

щоб допомогти їм звільнитися від негативних емоцій

Емоції - це основний місток, який повязує внутрішнє життя дитини з навколишнім світом. Малюк, образно кажучи, є суліьним згустком емоцій та почуттів. Неемоційна, емоційно стримана, байдужа дитина - власне виняток із правил. 

Як істота емоційна, дитина виявляє свої почуття в різних життєвих ситуаціяї. Відтак, переживає як позитивні емоції - радість, здивування, зацікавлення, так і негативні - гнів, страх, провину, сором. Усі емоції, які переживає дитина, обов`язково повинні  мати вихід, інакше вони змінюють свій напрям - із зовнішніх реакцій перетворюються на внутрішні переживання. Неможливо заборонити дитині відчувати негативні емоції, однак можна й слід коригувати форму їх виявлення, спрямувати потік бурхливої енергії у безпечне русло. Тож важливо створити сприятливі умови для нормального емоційного розвитку дитини. 

З огляду на це доцільно обладнати соціально-комунікативні центри, осередки емоційного розвантаження, усамітнення та відпочинку, які допомагають дітям звільнитися від негативних емоцій, вийти із стану перенапруги, трансформувати напокичену агресію у готовість до спілкування, взаємну уважність, заспокоїтися.

Зняти емоційну напругу допомагають "КИЛИМКИ ВІД ЗЛОСТІ" (невеличкі килимки із жорсткою поверхнею). Дитині пропопонують стати на чарівний килимок і струсити там злість зі своїх ніжок (зняти взуття й витирати ніжки доти, доки не захочеться посміхнутися).

Для дітей молодшого дошкільного віку в куточку емоційного розвантаження є "СКЛЯНОЧКА ДЛЯ СЛІЗ", яка допомагає нормалізувати емоційний стан дитини. Звертаючись до дитини яка плаче пропонують зібрати слізки до спеціальної скляночки.

Якщо дитина виявляє агресію, їй пропонують відійти в куточок і прокричати всі свої образливі слова у чарівну "ТОРБИНКУ ДЛЯ ПОГАНИХ СЛІВ". Після цього торбинку міцно зав`язують і ховають.

Для дитячих таємниць є УЛЮБЛЕНИЙ КАЗКОВИЙ ПЕРСОНАЖ, наприклад Зайчик, або лялька Маша, що допоможе зняти емоційну напругу та позбутися поганого настрою. Діти розповідають їм на вушко свої маленькі таємниці.

Вивільнити негативну енергію допомагають ГУМОВІ РУКАВИЧКИ З НАДУВНОЮ ГРУШЕЮ. Познайомившись з надувною грушею і доклавши до цього фізичних зуcиль, діти потім менше ображають одне одного. Дітям треба пояснити, що битися можна тільки з гумовою грушею.

Для розвитку емоційної сфери дітям потрібно запропонувати "ЛЮСТЕРКО ЕМОЦІЙ", діти демонструють люстерку свої емоції тим самим виражають свій емоційний стан у даний період часу. 

"КРІСЛО ДОБРИХ СПОГАДІВ" на якому діти можуть сидіти і розмірковувати, заплющbвши очі згадувати гарні події у своєму житті. 

Куточок можна обладнати МАТЕРІАЛАМИ ДЛЯ АРТ-ТЕРАПІЇ, пластилін, пісок, пластична глина, природний матеріал, олівці, фломастери, паперові аркуші, розмальовки. 

Також будуть цікавими для дітей ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, ширми та альбоми у малюнках та фото на різні теми (Права дитини, Наш садок, Наші успіхи, Правила поведінки, Наші свята та розваги в садочку).

Доціально розмістити у куточку книжки. Соціалізації дошкільника сприяють художні твори, а саме: В. Сухомлинського, К.Ушинського,   Л. Толстого, В. Осеєвої, К. Перелісної, М. Підгірянки, С.Маршака та ін.; українські народні казки: «Язиката Хвеська», «Котик і Півник», «Колосок», «Коза дереза», «Лисичка та Журавель», «Ріпка», «Сірко», «Їжачок та Заєць» та ін.

Поради батькам щодо соціальної поведінки дітей

•Якомога частіше спостерігайте за поведінкою дитини під час спілкування з іншими дітьми, спільних ігор.

•Розмовляйте з дитиною про її перебування в дитячому садку, на подвір'ї (із ким гралась? хто є твоїм другом? чому? про що роз мовляє з іншими дітьми?). Будьте уважним співрозмовником, разом із дитиною з'ясуйте причини та правильність її поведін­ки щодо інших дітей.

•Проводьте бесіди з дитиною про її однолітків із групи, сусідських дітей. Спонукайте, щоб дитина сказала щось позитивне про них, про риси характеру, таланти, вміння, а не про зовнішність.

•Разом із дитиною намалюйте її друзів, виготовте подарунки для них до дня народження, інших свят.

•Привчайте дитину бути відповідальною перед іншими, дотри­муватись правил поведінки, завжди замислюватись над своїми вчинками та вчинками інших дітей, дорослих, знаходити пра­вильне розв'язання складної ситуації.

•Пограйтесь у гру «Добре — погано» (дорослий запитує — дити­на відповідає, пояснює свою відповідь), у рольові ігри: «Сім'я», «Дитячий садок», доручайте дитині різні доручення, стимулюй­те їх самостійність.

•Підтримуйте та підбадьорюйте дитину, радійте за неї, хваліть за хорошу поведінку. Станьте прикладом для наслідування, де­монструйте бажану поведінку, пояснюйте свої вчинки.